Вірунга – найбільш багатогранний
Національний парк Вірунга – унікальне місце, в якому гори вигадливим чином поєднуються з просторими рівнинами, вулканічні масиви – з діючими вулканами, болота з трав’янистими саванами і бамбуковими заростями, а блакитні озера - з найдавнішими льодовиками. Площа такого природного дива станить майже 8 тис. кв.км. заснований заповідник був з вельми конкретною метою – захистити рідкісних гірських горил від вимирання.
Саме вони – головні мешканці парку. Але там, де поруч мирно сусідить така велика кількість різноманітних ландшафтів, з легкістю уживаються і різноманітні види тварин: окрім горил, тут знайшли прихисток шимпанзе, леви, гієни, лісові слони і безліч інших. А пернатих і крилатих тут переважно представляють фламінго, орли і яструби.
Еддо-Елефант – найбільш розвинений
Далекого 1931 року, коли створювали національний парк, у регіоні лишалося всього 11 африканських слонів. Із цим терміново слід було щось робити, і перед заповідником постало завдання – збереження популяції вимираючого виду. Намір вдався, і зараз у парку їх налічується понад 600. Але 180 га території явно замало для шести сотень слонів, хай навіть величезних. Тому тут знайшли свій дім і безліч інших тварин – леви, чорні носороги, леопарди, антилопи і зебри. Зараз площу заповідника планують розширити за рахунок приєднання 120 тис. га морської території, що включає в себе острови, де проживають африканські пінгвіни і баклани. Так що в Еддо-Елефант планується поповнення!
Як не дивно, у парку відмінно розвинена інфраструктура – тут є бази відпочинку для гостей, наметові містечка зі спеціальними узвишшями для максимально близького огляду слонів. А засинають тут переважно під акомпанемент гієн і левів, що перебувають поруч із табором. Також тут є безліч офіційних стежок і маршрутів різної протяжності, котрі пронизують парк наскрізь і дають змогу побачити всі найцікавіші місця, перебуваючи у комфорті і безпеці.
Аір і Тенере – найбільш посушливий
Аір і Тенере – одна з найбільших зон, котрі охороняють, на території африканського континенту. Він розташований у вельми цікавому місці – на південному кордоні Сахари. Більшу частину території тут по праву займає пустеля, але, незважаючи на це, парк не можна назвати пустим чи позбавленим життя – тут багато цікавого. Особливість парку в тому, що його рельєф в основному складають бархани (піщані пагорби, створені природним чином).
Саме тут можна побачити найвищі бархани у світі – висота деяких сягає 300 метрів. Ясна річ, що в таких природних умовах ви не зустрінете левів і жирафів, але запросто можете познайомитися з місцевими газелями, лисичками, степовими рисями, страусами та іншими тваринами, здатними підлаштуватися під спекотний посушливий клімат. Із рослин тут прижилися ті, котрі мають розвинену кореневу систему, що дає змогу видобувати вологу із земних глибин. До таких належить, приміром, акація. А от якому дереву тут явно живеться легко і просто, так це кам’яному, що міститься на південному кордоні заповідника – одній із головних пам’яток парку. Колись на його місці росла акація, котра слугувала орієнтиром для караванів.
Бвінді – найменший
Площа заповідника Бвінді, розташованого в джунглях Уганди, становить 331 кв. км, за що його вважають найменшим з-поміж найбільших національних парків світу. Пейзаж тут трохи одноманітний – ліси в горах, ліси на рівнинах, ще й подорожувати парком можна тільки на своїх двох.
Так що любителям сафарі на джипах – не сюди. Та й нема тут представників «великої п’ятірки» (слон, носоріг, буйвіл, лев, леопард), та їх із легкістю замінюють горили, різноманітні види птахів і головне – понад 200 видів екзотичних метеликів! Куди не кинь оком – усі кольори веселки в найрізноманітніших поєднаннях переливаються і сяють на сонці. І пейзаж уже не здається таким одноманітним… Та й ліси тут непрості: парк знаменитий більш як 160 видами дерев і 100 видами папороті.
Джерело: Україна інкогніта
-preview.webp)
